Економіст проаналізував, як зробити прорив в українській економіці

Бюджетно-кредитно-інвестиційно-споживчий стимул може вивести українську економіку на інший рівень.

Про це пише економіст Олексій Кущ у телеграм каналі.

Bloomberg пише про російську економіку. Майже у моїх термінах ролі бюджетно-кредитно-інвестиційно-споживчого стимулу. Багато разів писав про запуск цієї моделі в Україні приблизно з 2015 року.

Але вона тоді й зараз не вписувалася в мейнстрімну модель розвитку, яка нав'язується Україні через численні групи впливу.

Тепер її запустили до РФ. Масштабний емпіричний експеримент. Найдорожчий історія економіки.

І ось Bloomberg звернув на нього увагу, оскільки це відбувається в Росії, і ця модель амортизувала вплив 13 пакетів санкцій.

Уявіть її синергію в Україні, в умовах, коли у нас немає жодних санкцій і навпаки, всі допомагають.

Хоча якщо допомагають, то може і немає шансу на таку модель зростання?

Той, хто платить, той замовляє музику.

Як написав Шумпетер, дайте мені написати підручник з економіки та мені начхати на тих клоунів, що сидять в уряді.

Найнебезпечніше, що від вульгарного квазі лібералізму в нас можуть вдаритися у дрімуче ретроградство, "вигадуючи", що потрібно робити бізнесу і витрачаючи на це мільярди бюджетних коштів. Яких дуже мало.

А я вже давно пишу про те, що економіку потрібно стимулювати через попит.

А бізнес сам вирішить як найефективніше це зробити.

Тільки треба навчитися формувати кумулятивний ефект сукупного платоспроможного попиту:

- через споживчий попит;

- за допомогою інвестицій;

- задіявши бюджетні витрати;

- застосовуючи кредитний стимул та монетарну трансмісію, націлену на розвиток реального сектору економіки.

Bloomberg пише про "дивовижну стійкість" російської економіки, завдяки високому рівню споживання (забезпеченому зростанням доходів домогосподарств та кредитування).

Плюс заощадження населення та фактор довгих грошей в економіці.

Плюс зростання інвестицій та прибутку компаній.

В результаті показник ділового клімату опинився на піку за останні 12 років.

Усі очікують подальше зростання попиту та виробництва.

Попит первинний, виробництво – похідна від попиту.

Я вже давно писав, що війна – це ще й змагання економічних моделей зростання.

Російська модель приблизно зрозуміла, я регулярно її аналізую.

А в чому полягає наша економічна модель?

Була б можливість, запитав би про це Олег Устенко, який формував економічну стратегію з 2019 року.

І в інших людей, котрі відповідають за загальне економічне моделювання.

Особисто я не маю відповіді на це запитання. Тому що важко шукати чорну кішку у чорній кімнаті, особливо якщо її там немає.

Чи можна запустити таку модель в Україні?

Так можна. Відмовившись від прошитої матриці в мізках.

І попрощавшись із усіма тими, хто пожирав наш час, так і не запропонувавши модель динамічного зростання.

Ні у мирний час, ні у військовий.